Мета психологічної служби полягає в спрямуванні педагогічного колективу на створення умов, що сприяють зміцненню та збереженню психічного здоров’я дітей, самостійному та ефективному розвитку здібностей кожної дитини; здійснення психологічної діагностики, соціально-психологічної корекції, профілактики, психологічної просвіти всіх учасників освітнього процесу.

Завдання:

Забезпечення якісного психологічного супроводу національно-патріотичного виховання дітей в умовах ДНЗ.
Формування психологічного здоров’я дошкільників, здійснення системи заходів щодо розвитку емоційного благополуччя дитини.
Формування психологічної готовності дітей до навчання в школі.
Діагностика розвитку психічних процесів, функцій, характерних особливостей кожної дитини та проведення корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи з тими, які відстають від вікових норм та мають труднощі у вихованні.
Науково-методичне та практичне забезпечення корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи.
Забезпечення захисту прав і свобод дітей, створення безпечного середовища (попередження насильства в сім'ї, профілактика застосування фізичної сили або психічного насильства, булінгу);
Співпраця з педагогічним колективом з метою підвищення рівня психологічної компетентності, допомоги у створенні розвивального середовища та сприятливого психологічного клімату.
Робота з батьками дошкільників з метою підвищення психолого-педагогічної компетентності та грамотності батьків, допомоги щодо психічного та емоційного благополуччя дитини.
Надання психологічної допомоги та соціально-педагогічної підтримки дітям-вимушеним внутрішнім переселенцям, членам їх сімей та постраждалим в ході збройного конфлікту на сході країни.

Тема над якою працює психолог ДНЗ КТ № 27 у 2018-2019 н.р : «Психологічна підготовка дітей старшого дошкільного віку до шкільного навчання».

Мета: Формування психологічної готовності та позитивного ставлення до шкільного навчання у дітей старшого дошкільного віку в умовах запровадження Концепції «Нова українська школа».

ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЯКІ ІГРАШКИ ПОТРІБНІ ДИТИНІ?

Безсумнівно, у дитини має бути певний набір іграшок, що сприяють розвитку її чуттєвого сприйняття, мислення, кругозору, що дозволяють їй програвати реальні і казкові ситуації, наслідувати дорослим. У книзі Г. Л. Лендрет «Ігрова терапія: мистецтво спілкування» наводяться рекомендації щодо вибору іграшок, які допомагають гармонійно розвивати інтелект, емоції, самопізнання, самоконтроль і вміння спілкуватися. Не всі вони купуються в магазині, багато можна зробити самостійно, і від цього вони будуть ще ближчими і дорожчими дитині.

ІГРАШКИ З РЕАЛЬНОГО ЖИТТЯ
Лялькова сім’я (може бути сім’я тварин) ляльковий будиночок, меблі, посуд, машинки, човен, каса, ваги, медичні і перукарські інструменти, годинники, пральні машини машини, плити, телевізори, крейда і дошка, рахівниці, музичні інструменти, залізниці, телефон і т. д.

ІГРАШКИ, ЩО ДОПОМАГАЮТЬ ВИПЛЕСНУТИ АГРЕСІЮ
Солдатики, пістолети, м’ячі, надувні «груші», подушки, дикі тварини, гумові іграшки, скакалки, молотки та інші інструменти, дротики для метання, кеглі і т.д.

ІГРАШКИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ФАНТАЗІЇ ТА САМОВИРАЖЕННЯ
Кубики, матрьошки, пірамідки, конструктори, азбука, настільні ігри, розрізні картинки або листівки, фарби, пластилін, мозаїка, набори для рукоділля, нитки, шматочки тканини, папір для аплікацій, клей і т. д.

При купівлі іграшок користуйтеся простим правилом: іграшки слід вибирати, а не збирати!

Іграшки, якими їх уявляють собі дорослі, з погляду дитини нікуди не годяться. Чудові автоматичні і напівавтоматичні, повністю зібрані іграшки не можуть задовольнити творчі та емоційні потреби дитини. Дитині потрібні такі іграшки, на яких можна відпрацьовувати, відшліфовувати основні необхідні властивості характеру. Для цього автоматичні іграшки зовсім не придатні.

Іграшки для найменших, насамперед, повинні розвивати органи чуття: очі, вуха, руки. Поки основна потреба малюка — відчувати тепло, іграшки малюків повинні бути м’якими і теплими, тоді вони будуть повністю відповідати прагненню дитини все пізнати через дотик. Найкращі іграшки для маленьких — це ті, які можна кусати. Вони повинні бути зроблені з м’яких матеріалів пластмаси, гуми, добре митися, бути легкими, не мати подовженої плоскої форми, щоб засовуючи їх в рот, дитина не могла вдавитися. Забарвлення іграшок повинно бути яскравим, добре, якщо вони будуть зі звуком.

Для однорічного малюка цікаві і корисні будуть пластмасові пірамідки з 3-4-х кілець різного кольору, мисочки різних розмірів, що вкладаються один в одного, різнокольорові кубики. Маніпуляції з цими іграшками не тільки розвивають інтелект дитини, але і приносять радість, коли у малюка щось виходить так само, як у дорослого. Дуже корисні іграшки каталки і неваляшки.

Для 2-річних дуже хороший великий різнокольоровий м’яч, що не закочується під меблі, 7-8-складові пірамідки, м’які іграшки, які вже не тягнуть до рота, а ось засинати з ними дуже добре. Велика пластмассовая машина або коробка вже з цього віку будуть привчати дитину до акуратності, самостійності, оскільки в них повинні складатися після гри кубики, м’ячики, гумові та м’які іграшки. Добре, якщо вже в цьому віці у малюка буде своє ігрове місце в квартирі, а у іграшок теж свій будиночок.

До трьох років набір іграшок розширюється. До яскравих, різнобарвних, з чіткою формою іграшок додаються найпростіші конструктори, які малюки збирають разом з дорослими, завжди при цьому відчуваючи задоволення і захоплення від того, що з дивних шматочків може вийти чудова , зрозуміла дитині фігура-іграшка. На цьому віковому етапі дитина починає активно включатися в світ реальних життєвих ситуацій, дізнається, що люди зайняті в житті роботою і мають різні професії, стикаються з проблемами і знаходять вихід з конфліктів. Тому найчастіше дитина вибирає сюжети для рольових ігор з того життя, яке його оточує. Діти грають в «дочки-матері», «в тата й маму», в «магазин», «лікаря», «дитячий садок» і т. п. Іграшки в цьому віці збільшуються в розмірах (велика лялька, великий ведмідь і т. д.). Правильною буде покупка «наборів для перукарні», чайних і столових сервізів, приладдя, доктора Айболита, меблів та інших предметів, що відображають різні сторони реальності. Основна вимога — «побутові іграшки» повинні виглядати якомога більш подібними до «оригіналу» і бути досить міцними.

До чотирьох років рольова гра стає основним видом діяльності дитини. Ускладнюється зміст гри, багато іграшок стають «непотрібними», так як дитяча фантазія здатна перетворювати конкретні предмети в уявні. Так, олівець може стати чарівною паличкою, зелене листя грошима, намальовані орнаменти на папері килимами. Саме тому в такому віці найбільшу користь дитині принесуть не куплені дорогі іграшки, а зроблені своїми руками разом з дорослими.

Великі іграшки до п’яти років поступово перестають займати дитину. А ось набори звірят, солдатиків, лялькових сімей завойовують інтерес і емоції дитини. З’являється велика можливість для програвання різних варіантів з одними і тими ж іграшками, розвивається фантазія і уява, мислення перестає бути конкретним, а емоціойний світ збагачується.

Шестирічній дитині корисніше і цікавіше вже не статичні і конкретні іграшки. Вона буде рада незвичайному конструктору, моделям кораблів і літаків, красивим фломастерам і захоплюючій настільній грі, розбірному роботові-трансформеру, набору для шиття і в’язання. Дітям дуже подобаються іграшки, зроблені власними руками, особливо, якщо вони стають корисними для інших. Діти люблять в цьому віці робити іграшки-подарунки (кухонні прихватки, серветки, прикраси). Радість і гордість викликає в дитині той факт, що вона вміє робити добро оточуючим і близьким людям. Тому будь-яке бажання дитини щось змайструвати, зшити, склеїти і комусь подарувати, має вітатися батьками, якщо вони хочуть розвинути в дитині працьовитість, посидючість і бажання щось у житті давати іншим. Іграшкові магазини йдуть на другий план, а найбільший інтерес у дітей викликають прилавки з канцелярським приладдям, будівельними матеріалами, нитками і гудзиками. Дитина сама готує себе до зміни виду діяльності та шкільному навчанню.

Надалі дитина сама зробить «інвентаризацію» своїх іграшок.
Не змушуйте ніколи дитину своїми руками викидати зламані або застарілі іграшки! Для неї це символи її розвитку, з кожною пов’язані позитивні емоції і переживання. Це її дитячі спогади, це її друзі. Набагато психологічно екологічніше відремонтувати їх і віддати іншим дітям, подарувати дитячому садку, дитині, якій в цьому плані не пощастило і батьки не купують іграшок.

Даруйте своїм ДІТЯМ РАДІСТЬ НЕ ТІЛЬКИ У ДНІ НАРОДЖЕННЯ І НОВИЙ РІК, А Й ПРОСТО ТАК, ВІД ГАРНОГО НАСТРОЮ — ГРАЙТЕСЯ З НИМИ!

8 ПРАВИЛ, ЯК ГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ ПРО ЦЕ

1. Тільки правда! Не придумуйте казок про лелек і капусту, якщо хочете зберегти довіру у відносинах з дитиною, і якщо не хочете, щоб малюк згодом почав шукати інформацію з інших джерел (вулиця, Інтернет…) Єдино правильна відповідь:«Я тебе народила», або «Ми з татом тебе народили»

2. Відповідайте мовою, зрозумілою дитині (залежно від віку). 3-річному малюку скажіть «Я тебе народила», «Ти жив у животику у мами, а потім з’явився на світ». Старшим діткам розповідайте, називаючи речі своїми іменами, та зважаючи на те, що дитина уже знає.

3. Видавайте інформацію порціями. Не поспішайте з деталями і глибокими поясненнями, поки дитина сама не уточнить те, що її цікавить. Малюку може бути достатньо вашої відповіді «Я тебе народила». Не заглиблюйтесь в подробиці, поки дитина сама не запитає. Продовжуйте по-трошку видавати інформацію. Дитині потрібен час, щоб «переварити» почуте. Малюк сам запитає вас, коли освоїть те, що уже почув.

4. Називайте речі своїми іменами. Частини людського тіла мають свої назви. Пеніс, вагіна – не соромтесь вживати їх з дітками від 5-ти років. Дитина повинна зрозуміти, що це не жарти, а досить серйозні теми.

5. Якщо не знаєте, що відповісти, так і скажіть! Попросіть дати вам кілька годин часу, щоб зібратись з думками і сформулювати відповідь. Підготуйтесь, і обов’язково поверніться до цієї розмови, навіть якщо малюк уже забув.

6. Не забудьте наголошувати на тому, як сильно любили мама з татом одне одного, перш ніж захотіли синочка/дочку. І люблять до цих пір!

7. Якщо вам соромно, ніяково, незручно, дайте почитати книгу, або почитайте разом. Щоб подолати зніяковілість, спробуйте розповідати так, ніби це урок анатомії для малюка (робіть поправки на вік)

8. Пам’ятайте, що краще дитина дізнається від вас про всі інтимні подробиці, ніж знайде відповіді з інших, не зовсім прийнятних, джерел!

d18fd0ba-d180d0bed0b7d0bfd0bed0b2d196d18

#НеБийДитину

Поради педагогам

Взаємини дитини з однолітками

(Психологічні рекомендації вихователям)

1.Оскільки дитина діє за прикладом людей, які її оточують,то на перше місце виходять добрі взаємини між батьками й педагогами,з якими спілкується дитина.

2. Намагайтеся в дитячому колективі створити таку атмосферу, яка б не обмежувала дій дитини. (Уникайте неаргументованих висловів: „Так не можна” (чому?), «Так не гарно» (чому?). Проведіть із дітьми бесіду про те, до яких стосунків з однолітками у групі вони прагнуть.

3.Ефективним методом подолання байдужості дитини та неприязного ставлення до однолітків є організація театралізованої діяльності (інсценізація добре знайомих та улюблених казок).

4. Змістовим матеріалом для ігор - демонстрацій та інсценувань можуть бут не тільки казки, а й спеціально створені вихователями оповідання, в яких ідеться про виникнення якогось непорозуміння чи конфліктної ситуації.

5. Доцільно для налагодження контактів серед дітей використовувати моделювання ситуацій спілкування на комбінованих заняттях із мовленнєвих та продуктивно – творчих видів діяльності.

6. Час від часу вихователеві варто вдаватися до бесіди – аналізу, бесіди – узагальнення, аби показати переваги позитивних вчинків та формування у дітей гуманних взаємин.

7. Доцільно, порадившись із дітьми, встановити добрі традиції у групі, наприклад,зустрічати одне одного усмішками, веселими репліками. Це також сприятиме покращенню стосунків.

8.Одним із засобів формування позитивних взаємин є здійснення особистісно зорієнтованого підходу у виховані, який базується на самоповазі дитини, наданні їй права на вільний вибір партнера, дій, способу спілкування.

9.Створюйте умови, що сприяють встановлення та розвитку дружніх,приязних стосунків між дітьми. Проводьте ігри, аби зняти у них напруження, це їм змогу виявити здатність до співпереживання.

10. Визначте дітей, які схильні усамітнюватися. Спонукайте інших дітей запрошувати їх до спільних ігор.

11. Обговорюйте негативні вчинки, не зачіпаючи гідності дитини (скажімо, на прикладах персонажів художніх творів).

Аби умови розвитку дитини

були безпечними

Пам’ятка для вихователів

Відмовтеся від авторитарного стилю спілкування з дітьми — встановіть довірливі та відкриті стосунки.
Застосовуйте особистісно-орієнтовані форми контакту, за яких діти перебувають у центрі уваги співрозмовника.
Розвивайте власну емоційну чутливість до різних емоційних станів дитини.
Прийміть кожну дитину такою, якою вона є.
Встановіть довірливі особистісні стосунки з кожним із батьків.
Сприяйте формуванню позитивної атмосфери у сім’ї. Навчайте батьків, аби вони прийняли дитину такою, якою вона є, а також розуміли внутрішній світ дитини, її проблеми, переживання.
Стимулюйте розвиток Я кожної дитини. Прагніть аби дитина розуміла свої темоції, можливості та особливості, причини і наслідки своєї поведінки.
Організовуйте діяльність, що є емоційно значимою для дитини, викликає інтерес, здивування, інтелектуальне занепокоєння, радощі пізнання.
Використовуйте особистісні форми спілкування з дітьми під час організації освітньої діяльності. Це дасть змогу вихователю враховувати індивідуальні особливості фізичного та психічного розвитку дітей, варіювати навантаження, міру допомоги та характер вимог.
Організовуйте пізнавальну діяльність дошкільників у підгруппі з двох чи трьох дітей. Це стимулює розвиток навичок співпраці і тим самим дає змогу формувати механізми емоційно-вольової регуляції у дітей.
Оцінюйте адекватно поведінку і результати діяльності дітей, а також характер їх взаємин з іншими дітьми. Оцінка не має приголомшувати дитину, дезорієнтувати її у власних цінностях, бути джерелом негативних переживань.Вона має відповідати очікуванням дитини щодо дорослого, стимулювати дитячу активність, ініціативу, прагнення до творчості. Оптимальна оцінка є засобом підвищення результативності діяльності дитини і водночас основою для подальшого розвитку її ціннісного ставлення до себе як до суб’єкта діяльності.
Дотримуйтеся принципів гуманізації відносин, тобто підносьте гідність кожної дитини — ставтеся до неї як до найвищої життєвої цінності.